Украина в борьбе

— Здається, що стара влада зробила сумнівний подарунок переможцям. Це масові звільнення правоохоронців. Десятки тисяч фахових «старих» кадрів за останні місяці звільнилися з лав УМВС та СБУ. Чому це відбувається?
— Минуло 2 місяці, як сформований уряд України і призначені керівники силових міністерств і відомств, зокрема міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко і голова Служби безпеки України Олександр Турчинов. За цей час уже можна зробити певні висновки і побачити, які намітилися тенденції. Дійсно, масово звільняються працівники органів внутрішніх справ за власним бажанням, у першу чергу, щоб уникнути можливої кримінальної відповідальності або звільнення із займаних посад за статтею «Дискредитація звання працівника міліції» і правових наслідків цього — неотримання пенсій та інших виплат, які передбачаються у разі звільнення працівника міліції на пенсію.
І ось тут є одна методологічна помилка. Не треба було просто очищатися так від керівників різного рівня, різних ланок, а проводити службові розслідування і звільняти працівників і міністрів не за власним бажанням, а саме за те, що вони скоїли. Якби було встановлено, що працівник міліції скоїв якесь правопорушення, то матеріали з ознаками злочину повинні бути направлені в Генеральну прокуратуру або в місцеву прокуратуру для дачі правової оцінки. Якщо були допущені інші зловживання, які підривають авторитет і дискредитують звання офіцера міліції, то такі працівники міліції повинні бути звільнені із займаних посад з відповідним формулюванням, з позбавленням пенсій. Потім вже хай працевлаштовуються, де зможуть. Щоб не вийшло так, що ті особи, які мали бути покарані і в першу чергу притягнені до правової відповідальності, відбулися, скажемо так, легким переляком, звільнилися з органів внутрішніх справ і пішли у ті комерційні структури, якими вони опікувалися, «вели», коли обіймали відповідальні посади — на теплі місця, приземлялися на «запасні аеродроми» з тим шлейфом зловживань, який в них тягнувся за час попередньої роботи в органах внутрішніх справ.
— Деколи звільнені за старих часів за різні провини працівники силових структур зараз поновлюються на роботі та заявляють, що то «режим» їх цькував та переслідував...
— Це ще одна тенденція, яка зараз з'явилася. Працівникам органів внутрішніх справ та Служби безпеки України, які свого часу біли звільнені на законних підставах за зловживання службовим становищем, за якісь негативні, аморальні вчинки і навіть за вчинки, які мають ознаки злочину, але проти них кримінальну справу не порушили, дали спокійненько, як то кажуть, з Богом, піти. Зараз ці особи починають вилазити зі своїх нір і підносити це новому керівництву міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки і навіть президенту України, як заслугу перед «помаранчевою революцією», стверджуючи, що це їх звільнили незаконно, не за зловживання чи порушення чинного законодавства, а було то, виявляється, переслідування за переконання та за підтримку Віктора Ющенка та «помаранчевої революції» і т.д. Взагалі, так з'явилися нові герої «революції». І я дуже часто згадую анекдот про те, як Ленін та його товариші несли на суботнику колоду. Коли святкували 50 років Жовтневої революції, то казали, що та колода була така велика, що її вистачило б від Москви до Сахаліну, стільки потім виявилося соратників у Леніна, які носили разом з ним ту колоду. Так і в нас також виходить: за ці декілька місяців з'явилося стільки ж нових учасників «помаранчевої революції». І як не дивно, ­багато з них знаходять шляхи для поновлення в правоохоронних органах саме так, буцімто вони були переслідувані за те, що підтримали Віктора Ющенка.
— Та чи не призведуть ці сумні факти до масового розчарування населення в ідеях та лідерах, яких підтримали під час «помаранчевої революції»?
— Саме це дійсно підтверджується тими масовими потоками скарг і заяв, які надходять до мене як до заступника голови парламентського комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Люди пишуть дуже такі тяжкі, болючі речі, що багато з них почали розчаровуватися. Думали, що прихід нової влади щось змінить, буде верховенство права, всі будуть діяти згідно з чинним законодавством, що не буде втручання правоохоронних органів чи використання правоохоронних органів у якихось особистих, корпоративних чи бізнесових структурах того чи іншого керівника районного чи обласного рівня, того чи іншого народного депутата. Але, як пишуть люди у своїх листах та скаргах, по суті нічого не змінилося і навіть стало гірше. Гірше стало навіть у морально-психологічному плані, тому що люди очікували дійсно великих змін. Минув певний час, і зміни почали відбуватися, але в багатьох випадках навіть протилежні очікуваним. В тому числі я маю на увазі і деякі кадрові призначення. Потім почалася оця хвиля видати себе за гнаного колишнім режимом і показати себе прихильником «помаранчевої революції». І таким чином через свої зв'язки і контакти, в тому числі і гроші, певні особи почали вирішувати свої особисті питання кадрового характеру, призначення на посади чи переведення в інший район чи в іншу область. По великому рахунку, життя звичайних людей не змінилося.
Якщо у минулому році щотижня до мене надходило, скажімо, 5-6 листів, то зараз щодня — у 15-20 разів більше. Люди пишуть, що вірили команді Ющенка, вірили, що прийде нова влада, що він дуже швидко очистить корумповані органи державної влади та управління на місцях і в першу чергу в правоохоронних органах, в них будуть працювати чесні і порядні професіонали, а по суті, на сьогоднішній день нічого не змінилося. І почався такий процес розчарування. Більше того, ті призначення, які відбулися саме з недотриманням задекларованим Ющенком принципом трьох «п» (професійність, патріотизм, порядність), коли почали призначатися за те, що хтось день чи два простояв десь на Майдані, а рівень професіоналізму на цій посаді майже дорівнює нулю, але вибачте, він брав участь у „помаранчевій революції". Цей мало не основний критерій кадрової політики призводить до того, що зараз головами райдержадміністрацій та їх заступниками деколи призначені люди, які, можна сказати, керуються ленінським принципом, що державою може керувати навіть кухарка. І коли райдержадміністрацією починає керувати завідуючий дитячим садком чи лікар-психіатр, то, вибачте, це починає носити масовий характер. Тоді треба замислитися, можливо, щось негаразд у нашій державі з кадровою політикою.
Я думаю, що з вини частих від'їздів Віктора Ющенка за кордон він зараз не володіє ситуацією всередині країни, що торкається в першу чергу кадрових питань. Його помічники чи люди з його кола поза спиною вирішують багато кадрових питань, як їм корисно і вигідно. Це може колись вилитися в серйозні акції громадянського протесту, що ми вже бачили в деяких областях — і в Хмельницькій, і в Черкаській, і в Запорізькій, і в Дніпропетровській, і в Криму. Ось на ці речі Віктор Ющенко повинен звернути увагу і, знаєте, передивитися, хто навколо нього. Ті, хто заглядає президенту до рота і каже йому солодкі, лагідні слова, то вибачте, такими словами президента можна просто штовхнути на слизьку доріжку і з ним може трапитися те, що сталося с Леонідом Даниловичем Кучмою.
— Григорію Омеляновичу, Ви зробили ряд гучних депутатських запитів стосовно того, що відбувається навколо акціонерного товариства „Черкасигаз". Звичні питання - хто винен і що робити? Адже тут ми бачимо відверте втручання можновладців у діяльність підприємства та в перерозподіл власності на ньому.
— Я з цього приводу надіслав декілька депутатських звернень і Президенту України, і в Генеральну прокуратуру, і в суд, і в Службу безпеки. Просто дивно, що за тих революційних змін в країні таке ще може відбуватися. І де? В самому центрі країни, в місті Черкаси! Дійсно, явно незаконними були дії керівництва прокуратури області, яка відверто втручалася в господарську діяльність підприємства, не маючи на те ніяких підстав. Була використана в цій ситуації і Служба безпеки України по Черкаській області, коли в пожежному порядку, буквально за один день приймалися необхідні рішення, і міліція, щоб зірвати збори акціонерів. Ви розумієте, складається враження, що таке нечасто було навіть за часів режиму Кучми.
То в мене є серйозне запитання до керівників правоохоронних органів, в тому числі і до глави облдержадміністрації Черкаської області: чи буде наведений порядок хоча б у цьому випадку, я вже не кажу про інше? Якщо починаються такі «розборки», а потім виявляється, що в них втручається і народний депутат Богдан Губський, маючи свої корпоративні та комерційні інтереси і використовуючи для цього правоохоронні органи, то, вибачте, ми так дуже далеко зайдемо.
Керівники правоохоронних органів абсолютно не повинні і не мають права втручатися в збори акціонерів, у прийняття ними рішень. І на те, що відбулося, коли блокували збори акціонерів, а міліція нічого не зробила, реакція повинна бути однозначною — треба негайно провести службове розслідування, і всіх керівників, які дозволили використати себе у тих «розборках», негайно звільнити з органів внутрішніх справ, щоб таке просто не могло повторитися у Черкасах чи в іншій області. З цього приводу я надіслав міністру внутрішніх справ відповідне депутатське звернення і чекаю на результати його перевірки.
— Але ж у чому, на Ваш погляд, причина подібних подій?
— Це свідчить про те, що вище керівництво держави зараз по суті не володіє ситуацією, на місцях кожен вирішує питання по-своєму, як йому хочеться, мовляв, до Києва далеко — що хочемо, те і робимо.
Пройшла «помаранчева революція», і люди тепер мовчати не будуть, можуть відбутися місцеві «революції» в масштабах Черкас чи Запоріжжя. Люди масово вийдуть на вулиці, десятки, а може й сотні тисяч людей, зі своїми вимогами... І як тоді реагувати? То краще не доводити до цього, а керівникам правоохоронних органів, я маю на увазі центральних, треба адекватно реагувати на зловживання з боку їхніх підлеглих на місцях. І тоді буде порядок.
— До речі, до редакції „Антенны" дуже часто звертаються жителі районів області, скажімо, Жашківського, Катеринопільського, Золотоніського і скаржаться на дещо недолугу кадрову політику нової влади. Часом вони навіть не бачать іншого виходу, як вдаватися до масових акцій громадської непокори — аж до блокування державних установ, зокрема, облдержадміністрацій. Ви казали, що негативно ставитеся до, так би мовити, «помаранчевізації» звичайних колишніх співробітників правоохоронних органів. Зараз ми бачимо таку саму «помаранчевізацію» ваших колег депутатів, зокрема, того самого Губського. Як Ви до цього ставитеся?
— Ті депутати, які вчора готові були горло перегризти, вибачте за такий непарламентський вислів, депутатам з опозиції, влаштовували бійки, провокації біля Центральної виборчої комісії, на місцях, зараз стали настільки «помаранчевими», що їх важко відрізнити від апельсина. І вважають, що вони є головними героями у перемозі «помаранчевої революції». Але Бог з ними, це їхня мораль, вірніше, аморальність або відсутність всяких моральних принципів. Усе це береться до уваги керівниками відомств, областей, держави, і вони не всіх, так би мовити, пригортають.
Ось що мене ще дивує. Це проблеми так званих «помаранчевих» — в лапках. Але питання в іншому. Питання до тих, хто дійсно відстоював демократію і свободу в Україні під час цієї «революції». Куди ж ви дивитесь? Адже своєю бездіяльністю ви дискредитуєте себе в очах українського народу. Коли під час «помаранчевої революції» на майдані Незалежності на поміст піднімалися той же Олександр Волков, деякі генерали, Микола Азаров, мені стало просто бридко, що такі люди можуть бути поруч з ватажками «революції». Я вже не кажу про те, що деякі з них отримали посади. Я, наприклад, був вельми здивований, коли дізнався із засобів масової інформації, що радником президента призначений Володимир Горбулін, колишній радник Кучми. Людина, яка повністю підтримувала президента Кучму, є радником президента Ющенка! І є ще багато таких призначень...
— Григорій Омелянович, давайте ще раз повернемося до черкаського питання. Простий приклад: днями було призначено керівника обласного управління Служби безпеки України. Але склалася досить дивна ситуація — його призначили, можна сказати, останнім з керівників обласних структур. Ходили чутки, що це були торги між Порошенком і керівництвом Служби безпеки України. Ми писали про те, що нібито у день фахового свята працівників СБУ в. о. керівника обласного управління був на прийомі у Порошенка, де намагався дізнатися, чому його Турчинов не призначає. Але, наразі, через кілька днів його все ж таки призначили...
— Що стосується Служби безпеки України, то для мене це найболючіше питання, тому що я до цього часу залишаюся офіцером СБУ. Я вклав і свою частку душі і серця в її реформування, коли прийшов у 1992 році і працював начальником відділу військового контролю СБУ до обрання народним депутатом України. Тому те, що відбувалося, і те, що відбувається у Службі безпеки України, як ми жартома кажемо — у нашій конторі, це для мене дуже і дуже боляче. Якого страшного удару по іміджу й авторитету СБУ було завдано, коли її очолював Леонід Деркач! Практично СБУ була перетворена на так звану «кришу» для великих фінансових та політичних груп, які підтримували режим Кучми. Тоді відбувся великий відтік працівників, її лави залишило багато хороших офіцерів, які морально не сприймали те, що відбувалося.
Певні кроки, скажімо так, до очищення Служби безпеки та якоїсь стабілізації зробив Ігор Смєшко. Незважаючи на те, що президентом був Леонід Кучма, Смєшку вдалося, може, не так радикально, як того хотілося, але просунутися вперед. У мене були і є великі надії щодо Служби безпеки, я сподіваюся, що з перемогою «помаранчевої революції» буде здійснене належне реформування центрального апарату Служби безпеки, буде проводитися відповідна кадрова політика по всій Україні.
А що стосується призначень... Знаєте, починаються якісь торги, якісь домовленості, підкилимні ігрища... Як на мене, це неприпустимо. Що стосується конкретно Прокопенка Івана Івановича, то це запитання до керівників Служби безпеки, і дуже серйозне. До мене прийшли на прийом, уявіть собі, не просто громадяни, а декілька офіцерів, діючих офіцерів, працівників Управління Служби безпеки в Черкаській області. Вони навели мені серйозні факти, що свідчать про зловживання Прокопенком службовим становищем. Не реагувати не можна: це є речі, пов'язані і з автомобілями, і з його квартирами, і з будівництвом будинку в Черкасах для працівників Служби безпеки, і з будівництвом у передмісті Черкас дачного будинку — там такі хороми... Усе це коштує десятки й десятки тисяч американських доларів. Звідки у працівника Служби безпеки України такі нечувані кошти? Офіцери принесли матеріали про його зв'язки з деякими комерційними структурами і так далі. Цю інформацію, ці матеріали я двічі направляв керівнику Служби безпеки України Олександру Турчинову. І ви знаєте що? Яке ж було моє здивування, коли я із ЗМІ довідався про призначення Прокопенка начальником УСБ у Черкаській області. Перевірка за наданими матеріалами по суті не проводилася і відбулося призначення.
Я не знаю, чи це та підкилимна боротьба між Порошенком і Турчиновим, мене це найменше цікавить. Мене цікавить одне, і я за це буду боротися — щоб такі горе-керівники, як Прокопенко Іван Іванович, які скомпрометували себе, звільнили займані посади, отримали б догану при звільненні, якщо ми хочемо мати нормальну Службу безпеки України. Який зараз моральний і психологічний стан у тих офіцерів, які будуть підлеглими того Прокопенка? Як вони зможуть виконувати свої професійні обов'язки, коли ними керує така особа?
Мені не хотілося б цього робити, але я змушений буду звернутися до Віктора Ющенка не лише як до президента, а й як до Верховного головнокомандуючого з пропозицією створити комісію і перевірити подібні призначення. Я майже переконаний, що президент просто ще не знає про зловживання того самого Прокопенка. І коли я розмовляв з офіцерами, що приїхали до мене з Черкас, вони сподівалися на те, що нове керівництво СБУ на гарматний постріл не допустить таких осіб на відповідні посади.
Я не знаю, що зіграло вирішальну роль у цьому призначені, рано чи пізно це випливе. Є певна інформація негативного характеру про те, чому це питання було вирішено саме так, але поки воно не перевірене, я не буду про це говорити. Я змушений звернутися до президента Віктора Ющенка з цими матеріалами, щоб була створена комісія, проведена перевірка і Прокопенка було звільнено із СБУ і щоб він не обіймав відповідальну посаду. А Порошенку, Турчинову чи Тимошенко я хочу сказати: „Платон — мій друг, але істина дорожча". Це мій життєвий принцип.