Украина в борьбе

або як Ющенка робили президентом [Віктор Максимус] Неспокій панує в Україні. Навіть святкування приходу нового 2005 року характеризувалося політизацією застілля не тільки з колегами по роботі, а й рідних по крові людей. Здавалося б, у цьому нічого дивного немає, бо розколоте навпіл президентськими виборами суспільство змушене зливати негативну енергію. До того ж спектакль-водевіль під назвою «Помаранчева революція», розроблений спецслужбами США і добре проплачений міжнародними фондами та підігрітий профінансованими Заходом «незалежними» засобами масової інформації (ЗМІ), не міг залишити байдужим нікого в Україні. Звичайно, здравомислячі люди розуміють, що ніякої революції не відбулося. В Україні відбувся «двірцевий» переворот. Такі перевороти, тільки за різними сценаріями, США провели у Панамі, Афганістані, Югославії, Іраці, Грузії, Румунії (двічі) та багатьох інших державах. До того ж, в Україні завершено контрреволюційний переворот, розпочатий у 1991 році на користь США. Щоб зрозуміти глибину скоєного, потрібно зануритися в минуле, яке висвічує роль і місце Віктора Ющенка в цьому перевороті. Бо саме тоді, на мою думку, розпочалася підготовка до виборів Президента України у 2004 році. Не будемо гадати, чи мала вплив західна Україна на В.Ющенка, сам він, уродженець Сумської області, навчався в одному із вузів м. Тернополя., а потім працював у Івано-Франківській області. Розпочнемо з 1993 року. Саме тоді теперішня дружина Ющенка (Катрін-Клер) Чумаченко почала працювати постійним радником проекту США «Навчання банкірів». В цей період вона з ним і познайомилася. Адже з січня 1993 року він був призначений головою правління Національного банку України, який до нього очолював Вадим Гетьман. До сьогодні є загадкою, чому Вадим Гетьман рекомендував замість себе маловідомого В.Ющенка. Дивним є й те, що після вбивства Вадима Гетьмана у квітні 1998 року головою спостережної ради АКБ «Перший інвестиційний банк» став рідний брат В.Ющенка - Петро. Всього кілька днів у травні 1997 року В.Ющенко сам був головою наглядової ради АКБ «ПГБ», замінивши на цьому посту того ж В.Гетьмана. В 1995 році В.Ющенко, будучи головою правління Нацбанку України, разом з тодішнім прем'єр-міністром України Євгеном Марчуком підписав Меморандум економічної політики України з міжнародним валютним фондом (МВФ), поставивши Україну в політичну і економічну залежність, фактично зрадивши інтереси України на користь США і міжнародних фінансових організацій. В 1998 році В.Ющенко разом із тодішнім Прем'єр-міністром Валерієм Пустовойтенком знову підписує Меморандум з МВФ на період з 1 липня 1998 року по 30 червня 2001 року. За період роботи В.Ющенка головою правління Нацбанку у Верховній Раді України тричі ставилося питання про його відставку. А 26 березня 1999 року Верховна Рада України прийняла Постанову про вищезгаданий Меморандум, в якій відмічено, що КМУ (В.Пустовойтенко) і НБУ (В.Ющенко) перевищили свої повноваження і грубо порушили Конституцію України. Проте Президент України Л.Кучма продовжував тримати Віктора Ющенка на посаді голови НБУ. Після президентських виборів 1999 року, Леонід Кучма на вимогу тодішнього віце-президента США Гора рекомендував В.Ющенка на посаду Прем'єр-міністра України, а пропрезидентська і проамериканська частина Верховної Ради України 22 грудня 1999 року підтримує цю кандидатуру. Потім розпочинаються дивовижні речі. В січні - лютому 2000 року у Верховній Раді України здійснюється переворот, внаслідок якого антиконституційним шляхом усуваються від посад Голова ВРУ О.Ткаченко, член Селянської партії України і перший заступник Голови ВРУ Адам Мартинюк, член Компартії України. У комуністів і соціалістів забираються всі перші посади в комітетах ВРУ. В кінці лютого 2000 року за поданням КМУ (В.Ющенко) Верховна Рада України приймає Закон про державний бюджет на 2001 рік, яким призупиняються пільги і соціальні виплати вчителям, лікарям, ветеранам війни і праці, військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів. Наноситься відчутний удар по малозабезпеченим групам населення України. Рівень інфляції зріс до 25%. Курс гривні знизився з 1,8 гр. до 5,3 гр. за долар США. Почався тотальний наступ на колективні господарства в селі, знищення матеріально-технічної бази господарств та руйнування соціальної сфери села. У Верховну Раду України Віктор Ющенко вносить проект Земельного кодексу, в якому передбачається купівля-продаж земель сільськогосподарського призначення і участь в цьому іноземців. Прискорено закриваються шахти Донбасу, розпочинається приватизація обленерго американськими фірмами. Тобто, Віктор Ющенко справно виконує вимоги МВФ, Меморандум, який він підписував. Не без відому Віктора Ющенка банкрутує «Градобанк», а з ним зникають компенсаційні кошти наших громадян, які примусово були вивезені до Німеччини у роки Великої Вітчизняної війни. Повернення цих коштів доручається АКБ «Україна», в якому з 1987 по 1993 рік працював на високих посадах сам В.Ющенко. В період прем'єрства В. Ющенка банкрутує і банк «Україна», залишивши ні з чим тисячі сільгосппідприємств і селян. Цікавим є те, що головою наглядової ради банку «Україна» був Володимир Сацюк, який нещодавно звільнений з посади заступника голови СБУ. Це той Сацюк, який разом із головою СБУ вечеряв у В.Ющенка і коли його нібито отруїли. Після обрання Л. Кучми Президентом України в 1999 році, повсюди розпускаються чутки, що Л.Кучма важкохворий і скоро відійде, принаймі, від справ. Але Леонід Данилович, хоч і виконав свою чорну справу на виборах «перемігши» комуніста П.Симоненка фальсифікацією, підкупом, шантажем і залякуванням та з допомогою американських спецслужб і сьогоднішнього оточення В.Ющенка, відходити від справ і не думав. Тоді на весні 2000 року почали казати про можливу відставку В.Ющенка, поширюючи навколо цього чутки про розправу над молодим прем'єр-міністром-реформатором. Але й це не сколихнуло суспільство і не привернуло уваги до В.Ющенка. Вирішили запустити піар-технологію про пенсії, які нібито благословив В.Ющенко, щоб люди часом не помітили росту цін, інфляційні процеси, різке падіння гривні, закриття шахт і продаж обленерго. Навіть підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, електроенергію і проїзду в транспорті, скасування Конституційним Судом Закону, який прийняла Верховна Рада України, щоб відмінити ті підвищення, також не сколихнули суспільство. Наступає вересень 2000 року. Зникає журналіст грузинсько-українського походження Георгій Гонгадзе. Батько його був другом і соратником президента Грузії, націоналіста Гамсахурдії, а мати - із Львова. Сам же Гонгадзе - засновник і редактор фінансованої США інтеренет-газети «Українська правда». Проте майор Мельниченко, який з-під дивана записує розмови у кабінеті Л.Кучми, чомусь не попередив Гонгадзе, що Кучма грозить йому розправою. Гонгадзе зникає, а потім у таращанському лісі знаходять тіло без голови. І закопане це тіло так, що виглядає рука, можливо тому, щоб його скоріше знайшли. Плівки є, тіло є, а обнародування цієї події соратником Ющенка О.Морозом відбувається аж в кінці листопада. Так розкручується на основі «справи Гонгадзе» і «касетної справи» широкомасштабний спектакль «Україна без Кучми». Розрахунок був простий. Кучма щось там казав про Гонгадзе - значить причетний до його вбивства. А раз так, то він злочинець, а весь режим його злочинний. Правда, не береться до уваги тільки В.Ющенко. А раз так, то він, Кучма, один злочинець і повинен піти у відставку. Напруга у суспільстві зростає. Ось-ось Кучма піде у відставку, а його місце без виборів займе згідно Конституції України позарежимний Прем'єр-міністр В.Ющенко. Проте спектакль «Україна без Кучми» з його силовими варіантами (УНА-УНСО та інших) не роблять Ющенка президентом, а справи в державі гіршають. Батько (Кучма) і син (Ющенко) не знаходять спільної мови і 29 травня 2001 року Президент відправляє Ющенка у відставку. А в липні 2001 року оголошується про початок формування виборчого блоку В.Ющенка «Наша Україна», який стає «липовою» опозицією до діючої влади. В березні 2002 року Ющенко стає народним депутатом України і керівником фракції у ВРУ, але каже, що він не при владі. Народним депутатом по списку його блоку стає брат Петро і син Київського міського голови О.Омельченко. Спроба взяти владу у Верховній Раді України В.Ющенку не вдалася, тому почалися заявки на президентське крісло. За пропозицією комуністів в Україні розкручуються масові акції протесту, які у вересні 2002 року набрали масштабного характеру під назвою «Повстань, Україно!». Хоч в цю акцію включились КПУ, СПУ, «БЮТ» і «Наша Україна», її масовість забезпечували комуністи і їх прихильники. В.Ющенко особисто якось пасивно брав участь у цих акціях. А коли спецпідрозділи розганяли навколо президентського кварталу наметове містечко повстанців, то в ньому не було жодного «нашоукраїнця». Розхитування влади продовжуються до весни 2003 року. А потім акція «Повстань, Україно!» припинилася. Боролися з режимом одні комуністи. Інші члени так званої опозиції почали працювати за сценарієм США. Вже за рік до президентських виборів почали роботу виборчі штаби «Нашої України». Під приміщення штабів не тільки орендувалися приміщення, а й скуповувалися квартири. Члени штабів і агітатори не тільки добре оплачувалися, а й проходили спеціальну підготовку в США і через фонди в Україні. Одночасно у Польщі, Югославії і Грузії готувалися бойовики «Пори», яка щедро фінансується міжнародними фондами. Підготовка вже була такою, що почали казати про «каштанову» революцію в травні 2004 року. Проте, як показав час, це був своєрідний трюк, щоб привернути увагу до В.Ющенка. Розкручувалося питання про єдиного кандидата від опозиції В.Ющенка, який обов'язково буде основним кандидатом разом із кандидатом від діючої влади. Люди губилися в догадках, хто ж буде кандидатом від влади. Висунення В.Януковича кандидатом у Президенти від влади, як показав час, входило в плани політтехнологів США. Помилки юності і причетність до Донецького клану, повинні були спрацювати проти нього, якщо він навіть вигравав вибори. Адже ще задовго до голосування В.Ющенко і його оточення запевняли, що вони не визнають результати виборів, якщо Ющенко не виграє, їм потрібен на повторному голосуванні тільки Янукович, бо з ним буде легше розправитися, як з іншим кандидатом. Але цього замало. Тому розкручується ще один спектакль «отруєння Ющенка». І хоча отруєння не доказане, та й сам Ющенко не хоче цього доказувати, спектакль добавляє Ющенку балів. Якщо після виборів нарешті виясниться, що це був герпес або проказа, то яке це вже має значення. Не встигла ЦВК оголосити після 31 жовтня попередні підсумки голосування, як В.Ющенком розкручується спектакль «Чесні вибори» з поступовим переходом його в оранжеву стадію - «двірцевий переворот». Заморочення народу продовжувалося. Його поставили перед вибором, як у 1654 році. Україна стала розмінною монетою на геополітичній карті світу. Сценаристом і диригентом тут є США. Щоб здійснити свій намір потрібно реалізувати югославський і грузинський варіанти, Проте простим людям нав'язуються технології на побутовому рівні. Янукович - це злочинна влада, це бандити, це фальсифікація виборів, він - зек. Багато виборців уже не можуть думати, а хто ж такий Ющенко? Уже не помічають, що Ющенко - це злочинна влада, це бандити, це фальсифікація виборів, це націонал-фашизм, який веде до розколу України, це ставленик США. 24 особи з його оточення, та й він сам були і є при владі. Вони були і є головами ВРУ, прем'єр-міністрами, міністрами, головами державних комітетів, і комітетів Верховної Ради України. Вони розкрадали і розкрадають Україну, а значить бандити. Ющенківці фальсифікували вибори сповна. У західній Україні була фальсифікація, залякування і підкуп виборців. В Центральній Україні - фальсифікація і підкуп. Тільки в Київський області 90% адмінресурсу працювало на Ющенка. За Ющенком - націонал-фашисти, які ніколи не відстоювали інтереси України, а завжди подорожчє продавалися. Вже ж відомо, хто хоче посадити Ющенка на президентський трон. З цим багажем обидва кандидати ідуть на повторне голосування. Янукович перемагає. Це ніяк не входить у плани заколотників і авторів спектаклю вже під назвою «Запаморочена Україна». Треба «дожати», бо ж не хочеться давати команду виродкам із «Пори», бо кров поки не входить у плани «оранжевих». Тому в цей спектакль втягують Верховну Раду України, ініціюють вихід Ющенка на трибуну ВРУ для проведення «липової» інавгурації, бій у бочки українських індусів і планові, добре профінансовані музичні шоу на «Майдані запаморочення». Результату досягнуто! ВРУ визнає повторне голосування недійсним, висловлює недовіру ЦВК, і Кабінету Міністрів України, на що немає ні морального, ні юридичного права. Це розв'язує руки Верховному Суду України, який також не користується законами, а політичною доцільністю на користь Ющенка. В Україну зачастили Солани, Квасневські, Адамкуси. Чи не польсько-литовське князівство хочуть відновити і загребти в нього Україну? Так було придумане повторне друге голосування з прийняттям закону, який позбавив кілька мільйонів виборців використати своє конституційне право голосу. Не чекаючи результатів повторного другого голосування Ющенко вже показав приклад нахабності і безсоромності. Чого тільки варті його передноворічні шоу -вітання із американським холуєм з Грузії на приватизованому ним Майдані Незалежності та показовий відпочинок у Карпатах. Ні совісті, ні скромності. Невже Ющенко сподівається, що таким підлим шляхом проскочивши у Президенти він об'єднає народ України? Беруть великі сумніви. Невже він сподівається на багнети американських і НАТОвських вояків? Тоді його чекає доля Мазепи, Петлюри, Бандери і їм подібних. Але перед цим спочатку пройде ейфорія оранжевих ілюзій, а потім настане гірке похмілля і розчарування тих, кого заморочили «чесними» виборами і ненавистю проти влади, яку вони не змінили а тільки замінили дійових осіб цієї ж влади. Може після цього люди зрозуміють, що потрібно міняти цей суспільно-політичний лад, ім'я якому - капіталізм, на соціалістичний, а владу - на народну, радянську.

Недостаточно прав для комментирования